Бувають періоди, коли у наше життя може вторгнутися «хмара тривоги». Це відчуття змушує нас відчувати напругу, що «сьогодні щось піде не так». І християни також можуть опинитися в цьому стані. Але чи маємо? Хіба Святий Дух повністю не визволив нас від тривог? Апостол Павло стверджує, що «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму» (2 Тимофія 1:7). Тож чому будь-який християнин все ще бореться з тривогою?
Одна з причин, чому сьогодні розглянемо це питання, полягає в тому, що, незважаючи на те, що воно стосується конкретно страху чи тривоги, виклик, з яким ми боремось, стосується майже кожної сфери життя християнина. Ми знаємо, що “зодягнулись в нового чоловіка” завдяки Божому юридичному акту — виправданню вірою, нового народження згори та перебуванні у нас Святого Духа. Проте у повсякенному житті ми усвідомлюємо, що ще не зовсім нові і не повністю трансформовані. Це напруга, з якою ми всі живемо і це реалії християнського життя.
Уже нове створіння, і ще не зовсім
Усі ми, як християни, щодня маємо справу з наступним: ми абсолютно нові створіння у Христі і водночас ще не зовсім. Це реальність. Важливо пам’ятати, що Бог зробив для нас християн, чого ніколи не відібрати. А саме спасіння, яке Він розпочав і завершить ( Филип’янам 1:6 ). Тут важливо звернути увагу, що частина цієї рятівної роботи в нас ще перебуває у процесі. Пам’ятаймо, що Бог зробив для нас у виправданні під час нового народження та зісланні Святого Духа, і що Він зрештою зробить для нас, коли наша новизна стане довершеною після воскресіння. І станом на зараз, наше повсякденне християнське життя все ще перебуває у щоденній боротьбі з страхом завдякі силі Духа Святого.
Давайте більше заглибимось у питання спасіння.
Спасіння в трьох часах
Важливо зазначити, що спасіння вічної радості, яке дає нам Бог від провини, гріха, гніву, смерті, болю та пекла, відбувається поетапно, а не відразу. У певному сенсі воно вже відбулось, але також воно ще триває та цілковито станеться у майбутньому. Є тексти, які говорять про кожен із цих етапів.
- Ефесянам 2:8 : «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий». Це зроблено. Ви були врятовані.
- 1 Коринтян 1:18 : «Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!».
- Римлянам 13:11 : «І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували».
Дивовижно, що ми можемо скористатися цими безцінними біблійними уривками, щоб описати Божу роботу на кожному з цих трьох етапів спасіння. Це зроблено; це відбувається; це станеться в майбутньому.
Минуле
Що вже зроблено? Це Божий акт виправдання. У цьому немає жодного процесу, тому що це юридична декларація, яка відбулась в момент нашого навернення, коли ми приймаємо Христа як нашого Спасителя і Господа. Бог оголошує нас праведними в Його очах. Римлянам 5:1 : «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа». Це зроблено. Судовий розгляд закінчено. Без подвійної небезпеки. Вам більше ніколи не доведеться повертатися до суду з приводу цього питання.
Цьому вічному правовому акту відповідає трансформаційний акт, який називається новим народженням або відродженням. Це також доконаний акт. На відміну від виправдання, це відбувається не законно, як у залі суду; це відбувається всередині нас, тільки один раз. Перше Петра 1:23 твердить: «Бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим».
Отже, виправдання (бути праведним у Христі) і відродження (народження згори) є актами спасіння, які є доконаними, вирішальними та незмінними. Бог ніколи не змінює їх.
«А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив» ( Римлянам 8:30 ).
Чому я наголошую на цьому? Бо це є основа, на якій ми стоїмо. І у боротьбі із тривогою, зокрема.
Сьогодення
Рятівний акт Бога по відношенню до нас є в процесі. І тут ключовим словом є освячення. Уривок з послання до євреїв 10:14 стверджує: «Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується». Отже, ми спасаємось теперішньою роботою Святого Духа в нашому житті, який допомагає нам убити гріх і ходити стежками праведності.
Майбутнє
І, нарешті, це майбутнє завершення спасіння. Петро стверджує: «що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з’явитися останнього часу» ( 1 Петра 1:5). Отже, одним із аспектів цього майбутнього спасіння є порятунок від останнього гніву Божого. Римлянам 5:9 : «Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані». Це буде в майбутньому.
Іншим аспектом є наше повне прославлення: «а кого виправдав, тих і прославив» ( Римлянам 8:30 ). Цього ще немає; це наближається.
Життя в напрузі
Питання, з якого ми розпочинали, привертає нашу увагу до того, що поміж вирішальним виправданням і відродженням (на початку нашого християнського життя) та безгрішним прославленням (наприкінці цього віку), теперішнє життя в процесі освячення, не є життям безгрішної досконалості, а боротьби з гріхом силою Святого Духа. У Бога є свої причини на те і це одна з речей, яка дивувала мене все життя. Він збирається зробити це під час нашого воскресіння і ми більше вже не будемо грішимо. Чому Він не робить цього зараз?
Можливо, одна з причин, полягає в тому, що щоразу, коли ми вбиваємо гріховну спокусу в нашому житті (наприклад, спокусу страху), довіряючи Божим обітницям, ми показуємо дияволу та світу, що Ісус є ціннішим за будь-які обіцянки, які може дати нам гріх. Ось чого прагне Бог у світі: відкритої демонстрації безцінності Христа. Він більш бажаний, ніж будь-що інше на цілому світі.
Тож підсумовуючи відповідь: так, нам був даний не дух страху, а радше дух мужності та самовладання. Це не означає, що вже не буде спокуси до страху. Це не означає, що ви не прокинетеся серед ночі, як я нещодавно, з хвилюванням про п’ять речей, які потрібно зробити завтра, і намагатися зрозуміти, як то можна буде реалізувати. Це радше означає, що Бог дав вам ресурси для боротьби з цим страхом.
Він виправдав вас: ви прощені, прийняті, вас люблять. Він відродив вас, і ви є новим створінням, новою особою у Христі, дитиною Бога. Він дав вам Свого освячуючого Духа і обіцянку : «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (До євреїв 13:5). Тож можемо з упевненістю сказати: «Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?». І Він дав тобі обіцянку, що ми повернемось до дому слави.
Продовжуймо боротися, щоб разом з Павлом наприкінці свого життя сказати: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг» (2-е Тимофiю 4:7).