«Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде» (Євр. 11:8)
Якщо ми прагнемо краще зрозуміти, що означає застосовувати віру на ділі й вірити Богові на слово, то далеко ходити не потрібно, слід всього лиш подивитися на життя Авраама. В Посланні до Римлян його описано як батька усіх, хто вірить (Рим. 4:16). Авраам «був зовсім певний, що Він має силу виконати й те, що обіцяв» (в. 21) і це переконання спонукало його до послуху та дії.
Божий поклик вимагав великої ціни і був радикальним: «І промовив Господь до Авраама: ‘Вийди зі своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу’» (Бут. 12:1). Він просив Авраама покинути свою землю, друзів, родину – фактично все, що той знав і любив. Втім, Бог не обмежився самим лише наказом. Він обіцяв благословити його в новому краї, зробити «народом великим» і звеличити його ім’я (в. 2).
І Авраам послухався й пішов. Навіщо комусь таке робити? Авраам не мав нічого, крім Божого наказу й обітниць, які його супроводжували. Та йому було цього достатньо! Ось це і є віра в дії. Це віра у кожному дні й кожному поколінні – повірити Богові на слово і в послуху йти вперед.
«Божий поклик, – пам’ятаю, як почув ці слова від шотландського служителя Грема Скроґґі, – рідко залишає чоловіка чи жінку там, де вони його почули. Якщо ми не рухаємось вперед, коли Бог каже «Йди», то не можемо й залишатися на місці». Відмова зробити крок вперед і діяти у вірі веде до руху в протилежний бік, навіть якщо ми стоїмо на місці.
Проте Авраам пішов уперед. Він послухався і вирушив, «не відаючи, куди йде». Йому було достатньо того, що Бог сказав йому йти, і не мав потреби в тому, щоб знати, де опиниться. Зробивши крок віри, Авраам увійшов у саме серце Божого плану спасти Свій народ і принести благословення Своєму світу. Пізніше він дізнається, що єдиним місцем, де варто знаходитися, є там, де хоче бачити вас Бог, а єдиною метою, яку потрібно прагнути виконати, є та, яку Він вам відкрив.
Чи говорив Бог до вас через Своє Слово про крок віри та послух Його веденню? Тоді «сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець» (Євр. 3:15). Божі повеління можуть повністю суперечити всім вашим планам і думкам й вимагати, щоб ви залишили позаду все, що викликає у вас почуття безпеки, – та якщо Він кличе, ви повинні йти.