Є важливий богословський вислів на латині, який кожен християнин будь-якої національності повинен знати та застосовувати у своєму житті. Це вираз «media gratiae», що означає «засоби благодаті». Століттями Церква використовувала цю маленьку фразу, щоб описати ті засоби та дари, які Господь Ісус Христос дав їй для постійного освячення та зростання у святості. Найвідомішим і найважливішим із цих засобів є вивчення Святого Письма, відданість молитві та участь у житті й служінні місцевої церкви. Ці засоби — не ті дії, якими можна заробити або заслужити спасіння, це дари від Бога, завдяки яким християнин може зростати у спасінні, яке він отримав лише як благодать через віру в Ісуса Христа. Як писав апостол Павло:
«Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8–9).
Священне Писання чітко говорить, що спасіння монергічне, тобто є дією одного. Бог є автором і головним виконавцем нашого спасіння, а ми — об’єкти Його рятівної діяльності. Проте, з такою самою силою Святе Письмо навчає, що наше зростання в освяченні синергічне, тобто це спільна робота двох або більше. Це чудово проілюстровано в застереженні Павла до церкви у Филипах:
«Отже, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зі страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» (Фил. 2:12–13).
Нижче ми коротко розглянемо звичайні засоби благодаті, які Бог за своєю милістю дарував кожному з християн і церкві загалом, щоб зростати відповідно до образу Христа: Святе Письмо, молитва, служіння та обряди місцевої церкви.
Святе Письмо
Перший і найголовніший засіб благодаті — вивчення та дослідження Святого Письма. Окрім триєдиного Бога, найбільшим і незамінним даром, який Господь дав Церкві, є Біблія. Немає іншого джерела непогрішимої істини щодо Божої особи, Його настанов, діянь, волі та обітниць. Апостол Павло у листі до свого молодого співробітника Тимофія підтверджує цю істину: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:16-17).
Молитва
Молитва — це можливість побачити дива і споглядати Бога таким, яким Він є, адже іноді Він робить «значно більш над усе, чого просимо або думаємо» (Еф. 3:20).
Є два важливі контексти молитви, й обидва вони неодмінні для духовного зростання християнина. Перший — особиста або таємна молитва. Вона містить в собі особисте поклоніння, подяку, покаяння та прохання, що ґрунтуються на Писанні. Наше особисте молитовне життя має супроводжуватися участю в загальній молитві церкви. Про Єрусалимський храм Ісус сказав: «Написано: Дім Мій дім молитви».
Покаяння і визнання гріхів
Наші духовні отці рідко коли згадували про визнання гріхів і покаяння як про окремі засоби благодаті, оскільки їх вважали невід’ємними елементами молитви. Іншими словами, будь-яка розмова про молитву як засіб благодаті разом містила і визнання гріхів, і покаяння. Однак, зважаючи на те, що в сучасній церкві не достатньо розуміють покаяння та сповідь і нехтують ними, тож ці питання потрібно розглянути окремо як засоби благодаті.
Церква
«Церква» вжито стосовно місцевої групи вірян, відданих одне одному, під керівництвом кваліфікованих пресвітерів та дияконі, які віддані біблійному наверненню та молитві, дотримуються обрядів та дисципліни. Церква відрізняється від групи з вивчення Біблії, парацерковного служіння або прослуховування улюблених проповідників в Інтернеті. Це важлива різниця. Багато хто вірить, що збираючись неформально, вони тим самим виконують заповідь Божу. Такі зустрічі можуть бути корисними, але не замінюють Божого плану спілкування в місцевій церкві.
Дорогі брати та сестри присвятімо себе цим звичайним засобам благодаті, завдяки яким ми можемо досягти надзвичайних результатів у слідуванні за Христом.
Дана публікація зроблена на основі книги Пола Вошера “Ключові засоби благодаті”, яка вже зовсім скоро буде доступною та виданою Українською Реформацією.