Дані напрацювання взяті з січневого місячника “Українська Реформація”, 1930 рік.
Високопоетичне Пророцтво Ісаї захоплювало найбільших українських поетів: Тараса Шевченка в Наддніпрянщині й Івана Франка в Наддністрянщині. Сліди Ісаїного Пророцтва в поезії Франка — це річ окремого досліду. Тут дається лише доказ, що Франко не тільки знав Пророцтво Ісаї, але й переспівував його.
В архіві Франка в Бібліотеці Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові зберігається зшиток поетичних перекладів Франка з часу, коли він був учнем вищих Гімназійних кляс у Дрогобичі. Одна з речей цього зшитка має заголовок: „Пророчество Исаиі переложив Йван Франко р. 1874“ . Як інші речі зшитка, так і ця писана фонетикою, правописом без ъ і ѣ.
Як історичний документ Франкової мови того часу, друкується Франків переспів Ісаїного Пророцтва без найменших змін у мові, а в правописі, зміненому лише настільки, щоб нічим не зміняв мови Франка того часу (див. примітку нижче).
Вже з автобіографії Франка, надрукованої в передмові до збірки його оповідані» п. з. „В поті чола” в 1890 р., знаємо, що в гімназії він переклав ,,значну частину Йова“ й „кілька глав Ісаїї“. Франків переклад Йова не задержався, але з однієї сучасної записки Франка відомо, що він переклав чи переспівав із Йова. „Частина свободного переспіву Книги Іова“ Франка обіймала глави від першої до дванадцятої. Переспівані глави Пророцтва Ісаї друкуються оце в цілості.
ПРОРОЧЕСТВО ІСАІЇ.
Глава первая.
Слухай, о небо, слухай, о земле,
Слова мої!
Господь говорить: Синів створив'єм
З лиця землі,
Взніс’єм високо їх над всі твари,
Але вони
З мого закона, з правой дороги
Блудом пійшли!
Знає скотина своєго пана,
Тілько мене
Не зна Ізраїль, тілько мій нарід М'я не пійме.
Горе о горе грішним народам,
Блудячим в тьмі,
Що путь Господень кинули! страшний
Господень гнів!
Діти скажені, сім’я поганих
Бога гнівить, —
Бог Ізраїля в пропасть-безодню
Їх погрузить.
Пощо ж тим більше дієте лиха,
Чим більш вас б’ють?
Чи ж вам не досить, що глави ваші
Збиті, що труд
Відняв вам сили, що серце хоре,
Що повно ран
На вашім тілі, що землю вашу
Ворог забрав?
Чи ж вам не досить, що чужестранці
З вас ся сміють,
Що край ваш нищать і діти ваші
В пута кують?
І доч Сіона сумна лишилась,
Як холодник
У винограді, котрий покинув Огородник;
Як град знищений, сад опущений!
І сли би нам
Останків троха не був оставив
Сіона Пан,
Був би Ізраїль яко Содома
Й Гоморри град,
Бо чужестранець з всього святого
Сміятись рад.
Князі Содоми, люди гоморські,
Нині прийміть
У серця ваші закон Господень,
Новий завіт!
Глаголет Господь: Що ваша жертва, Що мні вона?
Я не бажаю жертви із козла
Ні з барана.
Ситий-єм ваших жертв і у дім мій Більше не йдіть,
Бо всяка жертва ваша даремна,
Дармий обіт!
Кадило ваше бридким ми сталось,
Вже не знесу
Обходів ваших, свят урочистих
Сегo часу!
А коли руки взнесете вгору,
Лице своє
Від вас відверну, глас ваш, до мене
Він не дійде!
А коли в нужді сльози піллються
З ваших очей,
Не сподівайтесь, щоб вни зм’ягчили
Гнів мій оцей!
Бо діла ваші — діла неправих
Передо мнов,
На руках ваших, на главах ваших
Прокляттє й кров!
Але омийтесь і чистим серцем
Ся оберніть
Д’мому закону, покиньте злоє,
Право ідіть,
Добру навчайтесь, суду шукайте,
А сироті
Нехай по правді суд буде даний!
А удові
Сушіте сльози, змивайте кривду,
Що пред лицем
Моїм вчинили родичі ваші
З своїм отцем!
Тоді прийдіте, а опрявдайтесь,
Каже Господь,
А хоч гріхи би ваші, як темна
Ніч, були, хоть
Вугля чорнійші, — білії стануть,
Снігу білійш,
Хочби червоні, що той кармазин,
Були, білійш
Вовни ся стануть! Сли мого слова
В покорі ви
Слухать будете, в щастю владіти
Мете земли.
Але сли гордість вашії серця
Вгору взнесе,
Єсли Господнє слово вам мимо
Серця прийде, —
Меч на упертих, смерть на завзятих,
Говорить Пан,
Врагам в неволю і на наругу
Нарід сей дам!
Перш справедливість, нині убийство
Мешкає в нім!
Як же нечистим став град сей вірний,
Сей правди дім!В жужлицю срібло єго змінилось,
В воду вино,
Князі гордії єго в злодіїв
Крузі давно.
Дари приймають і справедливість
Вни продають,
Сироті бідній, вдові безрідній
Ніт правди тут!
Отож говорить сил кріпкий Господь
Ізраїля:
Зрадуюсь нині смертю противних,
Знищу врага!
На тебе руку мою всесильну
Я піднесу,
Жужлицю гидку твою дочиста
Нині спалю.
Огнем очищу град свій ізбранний,
Щоб ту потім
Давнії судді, давная правда
Мала свій дім.
В той час назвуть тя городом вірним,
Градом градів,
І Господеви взнесуть високий
Похвальний спів!
Спасенний в суді правім, Господнім
Буде Сіон,
І хто навернесь, посреді правих
Засяде трон.
Але загине стертий на порох
Грішників рід,
Що кинув гордо стезі Господні,
Згине їх слід.
І ганьба ваша стане як древо,
Що лист му вв'яв,
Як сад пустий той, як дуб зогнилий,
Як висхлий став!
І яко губка, стане потужний —
Господь, як жар,
І запалить го; — а хто вгасить го,
Збавить від кар?
________
Примітка: У правописі допущено такі зміни: замість их, Израиль, Сиона, своим, білиі, ис — ужито їх, Ізраїль, Сіона, своїм, білії, із; зам. бьють, з-явить, з-оре вжито б‘ють, з’явить, зоре; зам. всего, усе вжито всього, усьо; зам. е в назовному відмінку однини в таких формах, як люде, вжито и, отже люди, содомляни, єрусалимляни; зам. она, угля, они вжито вона, вугля, вони; зам. помочью, третья, волосья, житьє, житья, каміньє вжито помоччю, третя, волосся, життє, життя, камінне; зам. с своим, зкришить, зкопле, ис ужито: з своїм, скришить, скопле, із, — словом пороблено лиш такі зміни в порівнянні з правописом автографу Франка, які наближують правопис автографу до теперішнього правопису, а в нічому не змінюють мови автографу Франка.