Чи дійсно нам потрібно вірити у воскресіння, щоб мати християнську віру?
Дехто вважає, що ми можемо бути чудовими християнами і без віри у воскресіння мертвих. На думку цих людей, достатнім є практикувати християнську етику і намагатися любити наших ближніх, як це робив Христос. А воскресіння – це лише додаток, без якого ми цілком можемо обійтися. Проста відповідь на це твердження полягає в тому, що єдиний Ісус, який гідний нашої віри, – це Ісус Писання, а Ісус Писання – це воскреслий Ісус. Будь-хто може любити християнські речі і навіть робити християнські вчинки, але насправді бути християнином означає вірити в Ісуса Нового Завіту – Ісуса, який жив в історії, Ісуса, який воскрес із мертвих.
Весь Новий Завіт просякнутий цією істиною: воскресіння є абсолютним, фундаментальним та життєво важливим. Якщо його відкинути, то це матиме катастрофічні наслідки. Павло описує сім таких наслідків в 1 Коринтян 15:12-20.
1. Без воскресіння Ісус мертвий
Павло починає свою промову в 1 Коринтян 15:12, звертаючись до тих, хто заперечує можливість тілесного воскресіння. Вони цілком могли вірити в безсмертя душі. Але тіло? Ні в якому разі!
Павло відповідає, що заперечувати тілесне воскресіння означає заперечувати воскресіння Того, Хто робить можливим будь-яке воскресіння. Павло веде нас логічним шляхом: якщо немає тілесного воскресіння, то “і Христос не воскрес” (вірш 13). Цей фундаментальний висновок визначає шість наступних, які перераховує Павло.
2. Без воскресіння проповідь марна
Якщо Ісус не воскрес, каже Павло, то проповідь є марною і абсолютно непотрібною. Він не має на увазі сам акт проповіді. Він не говорить про хорошу чи погану проповідь. Скоріше, він говорить про те, що сам зміст Євангелія був би позбавлений сили. Справа в тому, що якщо прибрати воскресіння, то ні апостоли, ні проповідники двадцять першого століття не мають нічого вартісного сказати.
Павло визнає на початку послання, що Євангеліє є “каменем спотикання для юдеїв і безумством для поган” (1 Кор. 1:23). Тим не менш, Бог використовує це, здавалося б, безглузде послання, щоб спасти Свій народ і дати йому нове життя. Для тих, кого Бог суверенно покликав, ця звістка є “силою” і “мудрістю” (вірш 24). Однак без воскресіння ця звістка залишається лише міфом, позбавленим будь-якої божественної сили.
3. Без воскресіння віра марна
Якщо Христос не воскрес, то проповідь Євангелія марна, а отже, наша віра є даремною (1 Кор. 15:14). Якщо Євангеліє є обманом, то і віра, яка від неї залежить. Зверніть увагу, як Павло описує Євангеліє на початку цього розділу:
“Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням”
(1 Кор. 15:3-4).
Деякі люди стверджують, що в наші дні важливо те, що ми маємо віру, і що вони мають на увазі під вірою щось на кшталт загальних приємних почуттів, хороших вібрацій. Проблема з такою концепцією віри полягає в тому, що віра вимагає об’єкта. Ми повинні у щось вірити.
Біблійна віра – це довіра до об’явленої істини. Вона спирається на об’єктивну реальність. Як сказав Лютер, коли писав про Святе Письмо: “Ознакою християнського розуму не є відсутність захоплення твердженнями ….. А під твердженням – щоб нас не вводили в оману слова – я маю на увазі постійне дотримання, ствердження, сповідування, підтримання і непереможну наполегливість”. Ми повинні вірити в істину розп’ятого і воскреслого Ісуса Христа. Віра в Христа означає, що ми віддані Йому як тому, хто помер і воскрес. Все, що менше цього, є меншим за те, що Новий Заповіт визначає як християнську віру.
4. Без воскресіння ми свідчимо неправдиво
Якщо немає воскресіння, то апостоли і всі, хто йде за ними, є фальшивими свідками: «Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі» (1 Кор. 15:15).
Павло, по суті, говорить: «Якщо немає воскресіння, то Ісус не воскрес. А якщо Ісус не воскрес, то Петро, перебуваючи у Єрусалимі брехав. Так само і я в Афінах, коли прийшов у цю велику плюралістичну культуру, і побачив тих ідолів невідомому богові, і сказав їм: «Послухайте, друзі: Бог дав доказ того, що я вам кажу, воскресивши Ісуса з мертвих». Без воскресіння ми всі свідчимо неправдивого Бога» (див. Дії 2:24; 17:31).
Варто зазначити, що апостоли, вперше проповідуючи воскресіння, не отримували багато переваг з людської точки зору. Вони не стали популярними. Вони не заробляли грошей. Натомість їх переслідували, паплюжили, ув’язнювали і врешті-решт вбили. Що мотивувало їх продовжувати? Це була їхня щира віра в ці слова: «Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його» (Рим. 5:10).
Однак така віра виникла не одразу. Одразу після Голгофи апостоли були переконані, що Ісус насправді помер. Спочатку вони не вірили і у воскресіння Христа. Коли жінки повернулися з порожнього гробу і сказали: «Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він.» (див. Мт. 28:6), відповідь цих чоловіків, виходячи з їхнього переконання, була, по суті, такою: «Ви збожеволіли!» (див. Лк. 24:11). Вони не виходили з переконання, що Він живий, вони виходили з переконання, що Він мертвий. Тож як же вони вийшли на вулиці з абсолютно протилежним твердженням?
Чи є у нас краще пояснення, ніж це: гріб справді був порожній. Ісус Христос воскрес.
5. Без воскресіння ми застрягли б у своїх гріхах
Павло нагадує нам, що якщо немає воскресіння, то «ви все ще у своїх гріхах» (1 Кор. 15:17). Іншими словами, все погане, що ми маємо на цій землі – всі наші гріховні думки, всі наші бунти, всі наші обмани, вся наша зарозумілість, всі наші марні спроби самоправедності – все ще прив’язані до нас, і немає ніякого способу очиститися.
Поза Христом, ми не просто заблукали чи введені в оману. Ні, наше становище набагато складніше: ми застрягаємо в наших гріхах і не можемо вибратися. Більше того, з кожним днем ми закопуємо себе глибше й глибше. Павло каже, що до Христа ви «мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали» (Еф. 2:1-2). Без воскресіння ми безнадійно потрапили в пастку, і у нас немає жодних засобів, щоб звільнитися.
6. Без воскресіння мертві втрачені назавжди
Більше того, без воскресіння ми не тільки мертві у своїх гріхах сьогодні, але й приречені на загибель без надії (див. 1 Кор. 15:18). На багатьох похоронах ви почуєте ці слова Ісуса: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. 26І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25-26). Якщо немає воскресіння, то ці слова є нічим іншим, як великою брехнею.
Без воскресіння смерть не засинає і не прокидається, щоб побачити посмішку на обличчі Ісуса. (Див. Пс. 17:15; 2 Кор. 5:8.) Без воскресіння смерть є суворим підтвердженням нашої загубленості. Без воскресіння смерть означає приреченість. Якщо забрати воскресіння, то все наше існування – наше минуле, теперішнє і майбутнє – абсолютно нічого не варте.
7. Без воскресіння ми найнещасніші
Нарешті, якщо немає воскресіння, і якщо Сам Христос не воскрес, то «ми найнещасніші від усіх людей!» (1 Кор 15:19). Якщо ми вірили в майбутнє, коли його насправді немає, то ми марно прожили свої дні. Якщо немає надії на майбутнє, то теперішнє не має значення, вчорашній день промайнув, а завтрашнього – не видно. Зрештою, нам нікуди йти звідси. Це небуття. Тому будь-яка «надія», яку ми маємо в цьому житті, просто створена для того, щоб заспокоїти нас, поки ми не загинемо в небутті.
Основа для радості
Ці сім наслідків повинні вас занепокоїти. Дійсно, цілковита безнадія є глибоко жахливою! Але ми повинні перейти до 1 Коринтян 15:20, в якому звучить проста, але вражаюча і важлива істина: Ісус Христос живий!
Поверніть воскресіння, і всі сім цих жахливих наслідків негайно зміняться на протилежні. Надія відроджується. Якщо Христос воскрес, то і ти, віруючий, одного дня воскреснеш разом з Ним. Цей приголомшливий факт наповнює ваше життя сенсом – вчора, сьогодні і завтра. Якщо Христос воскрес – і слава Богу, що це так! – то ви маєте непохитну, непорушну надію на Нього, і ви, як ніхто інший, маєте найнадійнішу основу для вічної радості.