Чи є радість вибором, чи це просто почуття, яке приходить і йде? Це велике питання, яке наша культура задає постійно. І якщо наша радість – це вибір, то чий це вибір, зрештою?
Ось дивовижний факт, з якого варто почати. Якщо розглянути всі форми слова «вибирати», «обирати», «вирішувати» або «рішення», то в Новому Завіті ці слова ніколи не застосовуються до акту вибору Бога, вибору Христа або вибору християнства. Я думаю, що для багатьох людей це буде шоком. (Майже єдиний виняток – це Марія, яка вирішила сидіти біля ніг Ісуса, поки Марта займалася домашніми справами, але Марія вже була послідовницею Христа).
Насправді, єдине місце, де згадується вибір Ісуса – це місце, коли цей вибір заперечується. В Івана 15:16 Ісус сказав: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас». Іншими словами, коли учні вирішили слідувати за Ісусом, це був не їхній вибір. Це був вибір Бога. Він був вирішальним у цій події. У Новому Завіті знову і знову згадується, що Бог обрав нас, але не згадується, що ми обираємо Його.
Прихили своє серце
Якщо звернутися до Старого Заповіту, то там є знаменитий вислів Ісуса Навина 24:15: «А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві.». Ісус Навин із задоволенням закликає до вибору: служити Богові чи ні. Але через кілька віршів він говорить наступне (в Ісуса Навина 24:22-23): «Ви свідки на себе, що ви вибрали Господа служити Йому. . . А тепер покиньте чужих богів, що серед вас, і прихиліть своє серце до Господа, Бога Ізраїлевого». Чому Ісус Навин додав наказ «прихилити своє серце»? Він сказав це тому, що є така річ, як вибір служіння Богові, коли серце далеке від Бога.
І Ісус сказав це в Матвія 15:8: «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!». Вони вирішили піти до церкви в неділю вранці. Вони обирають співати, вони обирають молитися. Вони обирають йти до синагоги, або ж давати десятину. І зовні вони виглядають так, ніби вибрали Бога. Але насправді це не так. Вони обрали релігію, щоб приховати той факт, що їхнє серце хоче чогось іншого, окрім Бога. Ось чому Ісус Навин сказав: «Цього недостатньо. Цього недостатньо, щоб вибрати служіння Богові. Твоє серце повинно прихилитися до Господа. Господь має бути твоїм скарбом – не похвала людей, не здоров’я, не багатство, не процвітання».
Глибше, ніж вибір
Тепер, як все це пов’язано з питанням радості? А тим, що нахил серця, про який говорять і Ісус Навин та Ісус, є глибшим, ніж вибір. Це свого роду радість в Бозі. Ісус Навин говорив те, про що говорить Псалом 99, а саме: якщо ви вирішили служити Богові, то нехай цей вибір буде прийнятним для Бога – нехай він буде почесним для Бога через «служіння Господу з радістю» (Псалом 99:2). Це заповідь: «Служіть Господеві із радістю!». Тобто, нехай ваше серце схиляється до Бога і служить Йому з радістю.
Для того, щоб вибір був приємним Богові і вшановував Бога, він повинен бути вкорінений у прагненні серця до Бога, у радості в Бозі. Іншими словами, вибір на користь повинен бути вкорінений в сердечному досвіді Бога як кращого. Що робить вибір служіння Богові справжнім – це те, що серце визнало Бога кращим, бажаним, цінним.Коли Ісус сказав, що люди вибрали вшановувати Бога устами, а не серцем, бо їхні серця були далекі від Нього, Він мав на увазі, що їхні серця не відчули Бога як бажаного. Вони не відчули Бога як цінність. Вони прагнули хвалити людину, а не Бога.
Отже, моя відповідь на сьогоднішнє питання: ні, радість – це не вибір. Це глибше. Це дана Богом, спонтанна відповідь на те, щоб бачити Бога як бажаного – пізнати Його як доброго, як кращого, ніж інші задоволення.
Радість через споглядання
Ось що означає 1 Петра 2:2-3, коли сказано: «Жадайте щирого духовного молока… якщо ви спробували, що добрий Господь». Куштування – це не вибір. Якщо ви покладете лимон до рота, ніякий вибір не зробить його смаком цукру. Це не вибір. Так влаштовані наші смакові рецептори. І в душі є смакові рецептори, які або зруйновані, або живі – що підводить нас до наступної частини роздумів над сьогоднішнім запитання про те, як можна змінити наші духовні смакові рецептори.
Сам факт, що ми говоримо про радість у Бозі – не просто радість як таку, а радість у Бозі, або переживання Бога як нашої радості – передбачає, що ми повинні мати певні знання про нашого Творця, щоб мати справжню радість у Ньому.Це означає, що будь-які кроки, які ми можемо зробити, щоб поставити себе на шлях істинного пізнання Бога, можуть виявитися саме тією дією, яка веде до радості в Бозі. Тож, у цьому сенсі, так. Радість у Бозі – це почуття, яке приходить після того, як ми робимо щось інше, що веде до радості в Бозі, а саме – слухаємо правду про Бога.
Якщо радість у Бозі – це переживання серця, яке віддає перевагу Богові, бажає Бога, цінує Бога, то не дивно, що головне, що ми можемо зробити, щоб відчути це, – це уважно вдивлятися в Божу велич, Божу красу, Божу цінність у Його Слові. Віра і «радість віри» (Филип’ян 1:25), приходить через слухання, а слухання (або читання) через слово Боже (Римлян 10:17).
Радість через молитву
І є ще одна дія, яку ми можемо і повинні робити в пошуках радості в Бозі. Ми повинні молитися. Моліться наступні дві молитви разом з псалмоспівцями. Вони молилися в один спосіб, коли відчували радість, молилися в інший, коли не перебували в радості, яку ми повинні мати в Бозі.
Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
Псалом 118:18
Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!
Псалом 89:14
Ми повинні молитися, щоб мати очі, щоб бачити, і серця, щоб відчувати. Отже, підсумовуючи відповідь на сьогоднішнє питання, радість в Бозі – це не вибір. Це дане Богом, спонтанне переживання краси, цінності, величі Бога. Але є частина вибору, який ми можемо зробити, що приведе до цього досвіду. Адже Біблія говорить: «Споглядай. Споглядай і молись. Споглядай на Господа в Його слові і молись, щоб очі бачили, а серце відчувало».