Різдвяний Отрок – уривок з книги Алістера Беґґа «Десять обвинувачень проти сучасної церкви»

«… і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам, щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в’язня з в’язниці, а з темниці – тих мешканців темряви!» Іс. 42:6-7

На Різдво багато хто з нас, роздумуючи про знайому історію народження Ісуса, почувається надзвичайно затишно. Сповнені різних сентиментів, ми можемо цілковито відірватися від повної панорами Божого задуму: дозволити хорошому знайомству з цією сценою затулити нам очі на істину, яка викликає благоговіння, – що дивлячись на дитинку в яслах у Вифлеємі, ми дивимось на Божого Отрока. 

У цього Отрока, Ісуса, була місія. Навіть Марія та Йосип мали лиш часткове уявлення про те, що Він має звершити, – однак за сотні років до приходу Ісуса Бог проголосив те, що зробить для виконання Своєї мети (Іс. 42:1-4). 

Ісус прийшов, щоби відкрити очі духовно сліпим. Під час Свого земного служіння Він чудово проілюстрував це, давши фізичне зцілення незрячому. Але найбільша проблема стосувалася не тіла, а душі. Він прийшов, щоби відкрити очі чоловікам і жінкам, які були сліпими до Божої істини. 

Також Отрок прийшов звільнити полонених із в’язниці. Багато хто з нас перебував у полоні своєї вини, пробуючи незчисленні, сповнені надій, способи змити її цілком і повністю. Але ніщо, крім Ісуса, не допомагає. Він розриває кайдани й звільняє нас. Колись раби гріха, а тепер ми врятовані. Наш Спаситель звільняє із темниці тих, хто сидить у темряві, якщо вони побачать Його світло. 

Історія Отрока – це історія не про те, що нам потрібно зробити, а про те, що зробив Ісус. Він зійшов у темницю, у нашу неволю, у нашу сліпоту, й сказав: «Ти не зміг виконати Закон і порушив його, ти абсолютно неспроможний виправити свій стан. Але Я спасаю грішників. Я відкриваю незрячі очі. Я звільняю полонених. Я несу світло. Я зробив для тебе все необхідне. Навернись до Мене в простій вірі й дитячій довірі, і побачиш. Ти будеш вільний, а твоя темрява поступиться місцем сонячному світлу». 

Зробив усе це Той, Кого ви споглядаєте, роздумуючи про знайому різдвяну сцену. Нехай вона ніколи не перестає спонукати й надихати вас на хвалу й поклоніння божественному Сину, Який прийшов до нас як Отрок.