1 квітня 1936 року Іван Огієнко підписав угоду з Лондонським Біблійним Товариством про переклад Біблії українською сучасною мовою. Переклад мав бути завершений до 1940 року, а текст — переданий Товариству для друку. Важливо зазначити, що роботу над перекладом Біблії,Іван Огієнко розпочав ще задовго до підписання угодин з Товариством.
“Іще в свої студентські роки в Києві я мріяв про новий український переклад Біблії” (проф. Іван Огієнко) [1, с. 221]
Згідно з умовами угоди, мала бути створена Ревізійна комісія, яка б здійснювала богословську перевірку перекладу. Це відповідало усталеній практиці Біблійного Товариства щодо всіх перекладів, які воно публікувало в Європі. Комісія мала право робити зауваження лише з питань богословського змісту. У разі розбіжностей між перекладачем і Комісією, остаточне рішення приймалося Товариством — у співпраці з перекладачем.
Хоча спочатку Комісія складалася з шести членів, лише двоє — Василь Кузів, пастор євангельсько-реформатської церкви (голова Комісії) і Лев Жабко-Потапович, баптиський пастор (секретар) — залишались її незмінними учасниками від заснування до завершення роботи.
Переклад Біблії був готовий до 1940 року, однак через початок Другої світової війни співпраця з Товариством призупинилась. Лише в 1949 році Британське Біблійне Товариство знову вийшло на зв’язок і повідомило, що готове надрукувати переклад, якщо той буде остаточно підготовлений.
Оскільки літературна українська мова суттєво змінилася за роки війни, Іван Огієнко взявся за ґрунтовне доопрацювання тексту. Він не лише мовно його осучаснив, а й заново переосмислив окремі смислові аспекти перекладу.
“Я ревно працював, виправляючи свій переклад, і нарешті в березні 1955 року у Вінніпезі зібралася Ревізійна комісія: пастори В. Кузів і Л. Жабко-Потапович. Ми остаточно переглянули всі питання, які постали перед Комісією, та спокійно, урочисто вирішили всі розбіжності. 14 березня 1955 року Ревізійна комісія одноголосно й остаточно схвалила мій переклад Біблії до друку. Урочиста й велична хвилина була!…” [1, с. 245]
Цікаво, що під час останнього засідання Ревізійної Комісії 14 березня 1955 року пастор Л. Жабко-Потапович порушив питання про те, щоб у перекладі Нового Заповіту вживати слово “христити” замість “хрестити”, як це досі послідовно використовував перекладач.
Голова Ревізійної Комісії, пастор Василь Кузів, категорично не погодився з такою пропозицією, вважаючи її неприйнятною. Перекладач, митрополит Іларіон, докладно пояснив, що використання форми “христити” є неналежним з наукового та богословського погляду і призводить до викривлення змісту, а не до точного перекладу.
У результаті було прийнято рішення: в офіційному перекладі Біблії слід уживати виключно слово “хрестити”, і жодним чином — не “христити”.
Згодом, 24 липня 1958 року, помер голова Ревізійної Комісії пастор Василь Кузів. Якимось чином перекладач втратив можливість остаточно вичитати текст перед друком. У результаті, всупереч його волі та порушуючи умови підписаного контракту, в остаточному виданні з’явився варіант із невідповідним “христити”.
Наступного дня опісля останнього засідання Ревізійної Комісії, 15 березня 1955 року, Іван Огієнко надіслав офіційного листа до Лондонського Біблійного Товариства з наступним повідомленням:
Бритійське і Закордонне Біблійне Товариство.
Високодостойному Пасторові Бреднокові, Директорові Перекладового Департаменту в Лондоні.
Березня 15 дня 1955-го року.3 великою радістю повідомляю Вас, що за Божою допомогою я покінчив уже всю свою працю біля перекладу Біблії на українську мову. Оце тепер приїздила до мене Вінніпегу Ревізійна Комісія, і по відбутих спільних нарадах уся праця моя й Ревізійної Комісії закінчена 14-го березня 1955-го року.
Таким чином Біблія в моєму перекладі на українську мову цілком готова до друку. Складаю Милосердному Господеві найбільшу подяку, що допоміг мені докінчити працю цілого мого життя, переклад Біблії на українську мову. Нехай же він стане Богові на славу, а українському народові на корисне спасіння.
З глибокою до Вас пошаною,
Митрополит Іларіон (Проф. І. Огієнко), Ваш постійний богомолець [1, с. 245]
- Митрополит Іларіон. Біблійні студії: Богословсько-історичні нариси з духової культури України. У 1 т. – Вінніпег: Наша Культура, 1963.