Василь Кузів — один із небагатьох українських діячів, із якими Михайло Грушевський підтримував тісні й теплі стосунки до кінця життя [1].
Їхнє знайомство розпочалося з листування. У 1921–1922 роках в Україні, як відомо, тривав масштабний голод. Він боляче вдарив не лише по селянству, а й по українській інтелігенції, зокрема в Києві. Професор Михайло Грушевський, який на той час перебував у Відні, звернувся до всієї української еміграції із закликом надати гуманітарну допомогу. Радянська влада тоді тимчасово дозволила надсилати таку допомогу з-за кордону.
Допомога під час голоду
У цей період пастор Василь Кузів служив у місті Нюарк, штат Нью-Джерсі, де очолював місцеву українську євангельську громаду. Саме там йому вдалося організувати «Український Центральний Комітет» із метою допомоги голодуючим в Україні. Із 1922 року, за ініціативою Кузіва, ця організація була перейменована на «Українську Центральну Раду», до складу якої увійшли всі місцеві українські церковні та громадські організації, за винятком комуністичних. Пастор Кузів очолив Раду. Програма діяльності Української Центральної Ради, що існувала майже до 1941 року, передбачала як моральну, так і матеріальну підтримку рідного краю та української еміграції в Європі. Під егідою Ради надсилалася допомога українським студентам у європейських університетах, а також безпосередньо інтелігенції в Україні. У 1921–1924 роках пастор Кузів листувався з Михайлом Грушевським щодо організації цієї допомоги. Згодом у переписці з’явилися й інші теми, зокрема релігійні. Відвертий обмін думками поступово переріс у щиру дружбу.
Пастор Кузів навіть намагався влаштувати професора Грушевського до Принстонського університету в Нью-Джерсі, однак той відмовився, оскільки мав намір повернутися в Україну [2, с.29–30].
Підтримка Українського соціологічного інституту
Варто також зазначити, що однією з провідних тем листування була матеріальна підтримка Українського соціологічного інституту (УСІ), який Грушевський заснував у Відні. Через економічні труднощі та нестачу фінансування з боку УНР та перебуваючи у вимушеній еміграції, історик покладав надії на продаж книжок як джерело надходжень. Пастор Кузів координував продаж видань Грушевського та його колег у США і Канаді [1].
В одному з серпневому листі до Василя Кузіва в 1921 році Грушевський писав (збережено мову оригіналу):
“Поважаний Добродію!
Не повторюючи писаного в нім, я перед усім висловлю щиру подяку за Вашу готовність на повороті зайнятися справою Укр. Соціол. Інституту Драг[оманівських] громад і ширення своїх книжок….. Отже зробите мені велику прислугу, коли розвинете акцію й спродасте моїх книжок якусь більшу скількість..! Знаю, що се не легко йде і у Вас – до багатьох я звертався, але маю, дуже мало хто взяв сю справу собі до серця. Але у Вас, здається кращий елемент, ніж де іньше.
Укр. Соц. Інститут се зараз майже єдина наша наукова репрезентація перед світом, се має своє значіння!” [1]
Кузів опікувався пересиланням валютної виручки, вів переговори з банками та особисто звітував Грушевському про всі фінансові операції. Рівень довіри між ними був настільки високим, що Грушевський у випадку своєї смерті заповів Кузіву піклування про родину [1].
Коли Грушевський дізнався, що Кузів є євангельським пастором, він, як людина, щиро зацікавлена всіма проявами національного життя, порушив у листуванні важливе питання — потребу морально-духовного оновлення українського суспільства. На його переконання, таку роль могла б відіграти саме Євангельська Церква [1].
Ваше пояснення, що Ви працюєте в пресвітеріянському семінарі, мене дуже зацікавило, особливо в зв’язку з тим, яким я пізнаю Вас у Ваших листах. При нагоді, коли матимете вільну хвилю напишіть мені про українських пресвітеріян: чи багато їх, чи пресвітеріянство відбивається на їх моральнім громадськім характері, чи багато інтеліrенції, проповідників, чи мають поміч від америк. орrанізацій (не укр.), як живуть з укр. не пресвітеріянами, чи Ваш комітет міщаний чи пресвітеріянський, чи в Ню-Арку самім багато пресвіт.?
Се не пуста цікавість. Признаюсь Вам довірочно, що мене дуже займає гадка про моральне виховання укр. народу після пережитої руїни. На правосл. церкву, хоч навіть вони українізували би, я не маю надії, так само й на штунду, на котру надіялись старші укр. соціялісти (Драгоманів і т.н.). Я думав про квекрів, яка Ваша гадка про них – і про можливість пресвіторіяльних місій? Але се річи дальшого часу, і тому прошу о довірочність. Підчеркну, що мене займає не релігійна сторона, а виховання характеру, солідарности, моральности.
Вибачте нерозбірне писаннє.
Ваш М. Грушевський.
(25.08.1921) [1]
Книга «З історії релігійної думки на Україні»
Ще одним важливим проєктом, який об’єднав Михайла Грушевського з Василем Кузівим, стала книга «З історії релігійної думки на Україні».Причину її створення можна знайти у щомісячнику «Віра і Наука», № 8–9 за 1935 рік, що виходив у Коломиї. У статті під назвою «М. Грушевський, а євангельська справа» єпископ Української Євангельсько-Реформованої Церкви Василь Кузів пише:
«Українське Євангельське Об’єднання в Північній Америці вже давно виношувало думку підготувати наукову працю про історію та значення євангелізму (протестантизму) в Україні. Користуючись перепискою з проф. М. Грушевським, я написав йому про ці наші плани, а водночас просив, щоб він порадив когось із компетентних осіб, хто міг би взятися за цю справу. На це я одержав від проф. М. Грушевського відповідь такого змісту:«Тема книжки про релігійний світогляд настільки цікава для мене, що я сам із охотою написав би її, якби мав трохи більше часу. Тут, на еміграції, не бачу, кому б міг її доручити; напишу до свого молодшого брата, професора Київського університету, чи не мав би він часу»».
(Відень, 15 квітня 1922 р.)
Грушевський все ж таки погодився особисто взятися за цю працю, і пізніше писав:
«Праця, якою я думаю послужити й теперішньому релігійному рухові в нашому народі, втратила б свою вартість, якби з’явилася у виданні строго конфесійному, як праця, замовлена певною віроісповідною організацією, а не як об’єктивний і вільний голос дослідника українського життя. Як людина освічена й серйозна, Ви, я думаю, оціните ці мотиви, що походять із мого переконання, що релігія є важливим соціальним чинником, тому засуджую всяке легковажне ставлення до неї. Із цієї позиції я оцінюю релігійний рух і хотів би послужити йому. Але форма, в якій я можу це зробити, звичайно, інша, ніж та, в якій може послужити хтось із проповідників Українського Євангельського Об’єднання. Отже, не маючи жодного закиду до їхніх методів, продиктованих їхнім становищем, я вважаю, що й вони повинні зрозуміти ті імпульси, які мені диктує моє громадське чи ідеологічне становище. Вони зовсім не випливають із легковаження релігійної справи».
(Баден, 4 жовтня 1923 р.) [3]
Отже, Михайло Грушевський наголошував, що працював над «З історії релігійної думки на Україні» як над повноцінним і об’єктивним науковим дослідженням. Завершив рукопис у 1924 році, вже після повернення в Україну. У наступні роки він також опікувався організаційними питаннями, пов’язаними з можливим приїздом пастора Василя Кузіва до України. Цей приїзд відбувся у 1926 році. Збереглася посвідка, подана Грушевським до відділу реєстрації іноземців, у якій зазначено: «Посвідчую, що Кузів Василь ночував у мене через великий дощ на дачі з 29 по 30/VІІ коло Китаїва (район Києва — примітка від редактора), в Виноградному саду» [4].
1. Ігор Гирич, Листи Михайла Грушевського до Василя Кузіва, Українське Історичне Товариство, Київ,
Доступно онлайн: https://shron1.chtyvo.org.ua/Hyrych_Ihor/Lysty_Mykhaila_Hrushevskoho_do_Vasylia_Kuziva.pdf
2. Биковський, Л. Василь Кузів (1887–1958): його життя й діяльність. — Вінніпег; Мюнхен; Детройт: Українське Євангельське Об’єднання в Північній Америці, 1966. — 104 с. Доступно онлайн: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12268/file.pdf
3. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. — Вінніпеґ (Канада) – Мюнхен (Німеччина) – Детройт (США): Українське Євангельське Об’єднання в Північній Америці, 1962. — 160 с. Доступно онлайн: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/27080/file.pdf
4. “Треба жити як можна!”: Михайло Грушевський в Китаєві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://immh.kyiv.ua/ua/treba-zhiti-yak-mozhna/