Як насолоджуватися життям повною мірою?
Рекламодавці, звісно, заявляють, що вони знають відповідь. Кожна реклама намагається змусити нас відчувати незадоволення сьогоденним станом справ, щоб переконати нас — життя стане кращим, коли ми купимо те, що вона продає.
Політики теж заявляють, що вони знають відповідь. Кожен політичний виступ просить нас повірити, що певна особа чи партія може все налагодити, і намагається переконати нас, що життя стане кращим, якщо ми проголосуємо за їхню пропозицію.
Часом і реклами, і політичні промови — в ностальгійному пориві — вказують нам на давно минулу епоху, коли (якщо ми дивимося на все неприязно і забуваємо проблеми, що існували тоді) все було краще: коли наші життя були чистіші або наші серця світліші, або наша країна величніша. Іншим разом вони вказують нам на майбутнє і запрошують нас мріяти про те, як невдовзі все стане добре, нам тільки треба купити щось або проголосувати за когось.
Так от, посеред буревію пропозицій та обіцянок, на що чи на кого ви розраховуєте, щоб якнайкраще забезпечити життя?
Я дам вам опис і обіцянку, яких ви ніколи не побачите в рекламі й не почуєте від політиків. У цій книжці ми поглянемо на те, що варто вважати «християнським маніфестом». Маніфест — це публічна декларація чи оголошення, видане монархом чи очільником держави, або представником певної компанії чи організації. У нас ідеться про маніфест християнського життя, безпосередньо з Ісусових уст. Ісус проголосив цей маніфест, зібравши й Своїх послідовників, і тих, хто роздумував над тим, щоб стати Його послідовниками на горі. Там Ісус навчав цих людей однієї зі своїх найвідоміших проповідей під назвою «Нагірна проповідь», яку ми знаходимо в Євангелії від Луки. Цей маніфест спрямований не на політичну арену, а на царину відносин та особистості.
Обсяг цього маніфесту складає (у перекладі Івана Огієнка) 573 слова, менше третини середньої інавгураційної промови президента США. Тому, звісно, він не є всеосяжним, тобто не охоплює усіх аспектів того, як Христові люди можуть жити так, щоб догоджати Йому, але він є основоположним. І в першому слові Своєї проповіді Ісус оголошує, що в подальших словах Він відповість на запитання про те, де віднайти найкраще життя:
«Блаженні…»
БЛАГОСЛОВЕННЯ ЦАРСТВА
Слово, яке ми перекладаємо як «блаженний», означає «який щасливий!», «який успішний!» чи «який привілейований!». Усі ми знаємо людей, на яких дивишся і думаєш: «У нього чудове життя. У нього все на своєму місці. Він, мабуть, дуже щасливий. Він такий успішний, такий привілейований». Напевно, ви когось зараз навіть уявили. Зазвичай ті, кого ми вважаємо блаженними — це багаті, або успішні, або могутні, або популярні люди. Ісус дивиться на Своїх учнів — Своїх послідовників — і каже, що саме вони, хоч нічого цього не мають, блаженні.
Чому? Просто тому, що вони є членами Його Царства. Боже Царство є однією із основних тем Євангелія від Луки: Лука відтворює Ісусові слова про Боже Царство (за моїми підрахунками) тридцять разів. Царство — це те, що Він оголосив: «І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано» (Лк. 4:43; курсив мій). Царство — це те, що Він явив Своїми чудесами; ті, хто зібрався, щоб почути Нагірну проповідь, прийшли, «щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх» (Лк. 6:18). Ці зцілення давали змогу мигцем поглянути на те, яким є Ісусове вічне Царство: місце, де виправляється усе, що в цьому житті пішло не так. Царство — це те, що Він відкрив Своєю смертю і воскресінням; злочинець, що висів на іншому хресті, поряд із Господом, зрозумівши, ким є Ісус і чим Він правив, попросив Його: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!» (Лк. 23:42). Це вічне Царство, яке одного дня постане у всій повноті, а поки існує у цьому світі там, де є його піддані (Лк. 17:20-21).
А ще життя у Божому Царстві — це те, що Ісус змалював у Нагірній проповіді, почавши словами: «Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше». У наступному розділі ми повернемось до цієї думки, а зараз лише скажемо, що Ісус пов’язує життя справжнього благословення із належністю до Царства. Саме так за задумом життя має бути прожите, і в цьому насолода від нього. У цьому, як ми побачимо далі в Ісусових словах, є задоволення, сміх і радість — повна реальність того, що пропонують нам рекламодавці й політики у своїх рекламах та маніфестах.
ЗАПРОШЕННЯ
Отже, у Нагірній проповіді Ісус запрошує вас проживати життя якнайкраще. Там Ісус змальовує, який вигляд має Його Царство — царство, де все хибне виправляється — у час нашого життя у світі.
Потрібно прояснити, що Господь змальовує не те, як ми входимо в Його Царство, а те, як ми живемо в Його Царстві. Видатний діяч Реформації Мартін Лютер висловився про цей уривок так:
«Христос у цій проповіді нічого не говорить про те, як нам стати християнами, а тільки про діла і плід, яких ніхто не може створити, якщо він [чи вона] не є християнином, вільним від гріха».
Отже, ці розділи викладають не механізм, за яким можна стати християнином, а стиль життя того, хто вже є ним. Як розповів Ісус Своїм учням пізніше, в Євангелії від Луки, «Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!» (Лк. 18:17). Місце в Ісусовому вічному Царстві, з його задоволенням, сміхом і радістю, ми отримуємо з Його рук, і нам не потрібно його здобувати чи відбирати власноруч. Ми, як діти, приходимо до Ісуса і приймаємо місце в Царстві як дар, а не даємо все, що ми зробили й досягли, як плату. Але тут, у цій проповіді, міститься модель того, який вигляд має життя у Царстві сьогодні, після того, як Боже Царство прийшло і ми прийняли його. Ця модель не є всеохопною, але вона здатна трансформувати. Вона показує нам, як членство в Царстві цілковито змінює нас ізсередини.
ВИКЛИК
Ісусові слова, які ми почуємо, радикальні — Він говорить про те, як віра в Нього схиляє й оснащує нас для нового життя, яке часто йде всупереч із культурою і здоровим глуздом. Тому Нагірна проповідь є не лише запрошенням, а й викликом.
Характерні ознаки Ісусового Царства і його пріоритети відрізняються від тих, що є у цьому світі, а значить іншими мають бути і його громадяни. Ісусів заклик глибокий і широкий. Він закликає нас перевернути з ніг на голову всі наші звичні уявлення. Тут ми виявимо ознаки справжнього християнства. Неможливо дійсно бути членом Ісусового Царства так, щоб це членство тебе не змінило. Ісус говорить: «Я бажаю, щоб тебе робило щасливим не те, що ощасливлює інших, і щоб ти сумував із приводу того, від чого інші зазвичай не сумують. Я бажаю, щоб твоїм цілеспрямуванням було щось, що світ вважає слабким і недієвим. Я бажаю, щоб ти ставився до людей у спосіб, незрозумілий для них, а іноді не надто зрозумілий і для тебе. Я бажаю, щоб ти інакше оцінював свої рішення, свої реакції та своє життя. Я бажаю, щоб ти відрізнявся».
У XXI столітті Ісус не прагнув би, щоб Його взяло на роботу рекламне агентство, бо Він не вдає, що відповісти на Його поклик легко. Він не став би сьогодні й успішним політиком, бо Він не лестить слухачам і не йде на компроміс у Своїх стандартах. Але Ісус — не рекламодавець і не політик; Він був і є вічним Царем, Він не продає жодного товару і не агітує виборців проголосувати за Себе, а оголошує і змальовує Своє Царство.
Ось чому для мене цей уривок такий же важкий, як і буквально будь-який інший. Цей маніфест змальовує життя, для якого всіх нас було створено, але для нас викликом є бути іншим, ніж ми є природно, і ніж діє навколишній світ.
ЗМІНЮЙ
Отже, цей заклик насолоджуватися благословенням життя в Ісусовому Царстві є закликом відрізнятися. Ось чому він є ключем, як справді змінити цей світ. Рекламодавці можуть заробляти великі гроші, політики можуть здобувати владу, що швидко проминає, але члени Ісусового Царства можуть принести зміни навічно. Адже, якщо ми готові серйозно поставитися до стандартів і цінностей Ісусового Царства та проявити їх у своєму житті, ми запропонуємо навколишньому світові альтернативу і значно кращий спосіб життя, аніж той, що шукає товару, який рекламується, чи пропозицій від політиків. Ми запропонуємо те, що Джон Стотт назвав «християнською контркультурою»: життя важче і менш комфортне, однак таке, що приносить справжнє задоволення, радість і вічність.
Апостол Петро був одним з тих, хто 2000 років тому сидів і слухав на тій рівнині, як Ісус, «звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні…» (Лк. 6:20). Минуть роки, і Петро опише членів Ісусового Царства, звернувшись до образу, яким Бог змалював Свій старозавітний народ:
«Але ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!» (1 Петр. 2:9-10).
Петро каже:
«Знайте, хто ви — ви приходьки та подорожні, а тому, як люди, що не належать до цього світу, невпинно ведіть бій зі всім, зокрема і з вашими бажаннями, що змушують вас хотіти жити точно так само, як усі інші в цьому світі. Тільки якщо ви житимете інакше, ніж цей світ, ті, хто оточує вас (хоч вони можуть звинувачувати й висміювати вас), зможуть дійсно побачити прояв Божої доброти через вас і прославити Бога в день Ісусового повернення» (1 Петр. 2:11-12, у моєму викладі).
Найкраще, що ми можемо запропонувати ближнім — Ісусове Царство, а отримати право розповісти про це Царство можемо, показавши їм його. Найважливішою причиною недієвості сучасного християнства є те, що воно не змогло поставитись серйозно до радикальної відмінності, якої Ісус вимагає від нас, коли ми слідуємо за Ним як Царем. Західна євангельська церква XXI століття занадто часто піддавалась спокусі применшувати значення Ісусових слів, — знаходити в них застереження і лазівки, — щоб запропонувати світу щось, що має апетитніший вигляд та вимагає меншого. Ми десятиліттями вітали себе з тим, що можемо, перебуваючи серед наших друзів-нехристиян, говорити їм: «Знаєте що? Ми такі самі, як і ви». А вони на це відповідали: «Знаєте що? Думаємо, саме так і є!». Але якщо церква нічим видимо не відрізнятиметься, люди не побачать причини, чому їм варто прислухатися до неї.
Ми не покликані бути схожими на світ, та й світ не потребує, щоб ми були схожими на нього. У нас є дещо краще, що можемо сказати, бо в нас є дехто кращий, за ким ми можемо йти. Це означає, що заклик Христовий до мене й до вас водночас неймовірно хвилює і кидає могутній виклик. Це заклик не жити в комфорті, а бути схожим на Христа — відкривати дивовижні засоби переживання справжнього благословення, і в такий спосіб вказувати на шлях до нього іншим.
Тож у цій книзі, слухаючи Ісусову Проповідь на рівнині, ми почуємо маніфест, котрий змальовує, чим є істинне християнство. У ньому все перевернуто з ніг на голову, проте воно є правильним шляхом до мети. Воно дивне й дивовижне. Воно кидає виклик і звільняє. Це життя, прожите якнайкраще — благословенне життя, життя Царства.
Текст взятий з першого розділу книги Алістера Беґґа “Християнський маніфест. Слова Ісуса з Нагірної проповіді, які змінили життя”.